--

цікаво що
колись тебе не стане
візьмеш торбинку для вівсяного печива і підеш
візьмеш цукерок ромашка зав"яжеш вузлики на взутті

цікаво що
колись мене не стане
візьму торбинку для вівсяного печива і піду
візьму цукерок ромашка зав"яжу вузлики на взутті

з часом усе рідше мию голову, здається і так нормально, і почав їсти вранці цибулю

брунатносрібний став, брунатносрібний струм
шерехтить листя від поступу
дуже швидко день змінюють сутінки
голодна кішка ласує шматочком шинки

Краплі висять на гілках неначе прозора обліпиха
Ходиш від дерева до дерева та куштуєш
адже скоро зима і тоді вже хіба бурульки

У норі щоправда є сир та ковбаса
але холодильник зламався а майстерня зачинилась через епідемію
У норі щоправда є кедрові горіхи

Юля: Якби можна було робити усе що заманеться я би жбурнула у вікно ручку та олівець. Це найперше що спало на думку.
Кнлмн, клтхр, хлбтс, хилибитиси, Хлбтс, Хлбтиси, Млбтс,
Якби можна було обирати ім'я я би називалась Хилифитиси.
В мене була би блакитна шкіра та брунатне волосся. І білі очі. Бо здається це гарно. В мене були би плавці та зябра. І в мене було б молоко.

мерехтіння, сновида, сноблуда, переходи між площею й об'ємом
не-звикання, дзвін, займисько, поле, зореліт, звідусіль, зойк
зберегти, проростити з-під шкіри рук, з цибулин насіннин камінців
проростити саджанці груш
засинати снігом під ковдрами прислухаючись до іще не чуваного не створеного
прислухатись до шепотіння кетягів
поштовхів ще не народжених бростей пуп'янків метаджерел

Виходить сліпий кобзар та грає. Біля нього у поросі сідають зайчик та білочка, слухають, у їхніх очах відбивається уся велика історія світу.

менеджер Павло лягає на ґрунт
перетворюється на глиняний край летовища
у його очницях колись житимуть ластівки
сидітимуть у кублах і ні про що не думатимуть
літатимуть низько перед дощем

Якщо шматки фольги паперу чи целулоїду почіпити під стелю, протяг хитатиме ними, торкатимешся їх випадково.
Ваґонетки заповнені тяжким етером.
Ваґонетки під стелею, ними хитає протяг.

менеджер Павло кричить у меґафон
його слова різкі від морозу
немовби зразки крижаних пластин
збудованих вночі на поверхні березового озера

промзоною повзуть паровози
везуть флюорит на завод снігу
мчить по цехах наказ - виробити сто тисяч мільйонів тон

улюблений місяць та улюблені барви
коріння топіль вростає у голову
вмикаєш світло і щось втрачаєш і
вже більше не бачиш того що від тебе приховано
я би з’їв твої ноги здається їм тоді було б тепло
але ти не мій сніданок от і ходжу голодний
коли нападає багато снігу
їстиму його
бо сніг це зефір
його діти прудконогі коні